SITE LOGO

Якось я мав можливість довго спілкуватися з самим Віктором Федоровичем Януковичем і був вражений глибиною його душі. Втім, за це - іншим разом, а зараз - за душевні глибини приятеля, який мене до того Януковича затягнув.

Був початок 2005 року. Янукович потерпів нищівну поразку, а я люблю спілкуватися з начальниками, яких щойно потурили. У них відбувається просвітлення, відкриваються чакри - приходь і досліджуй їх голими руками, якщо ти справжній націонал-фрейдист. Тому я згодився.

«Давай візьмемо у них грошей на опозиційний проект «Янукович forever», з переляку може й дасть» - сказав мій приятель, видатний буржуй і політичний романтик сучасності, імені якого я не називатиму, щоб не зашкодити його бізнесу. Окрім того, я теж не проти «защищать обезьян до последнего англічаніна». І от ми відвідуємо Януковича перший раз, другий, третій… Між іншим, справді виявився душевний дядька. «Послухай, - кажу я приятелю, - так ти при Федоровичі не притусуєшся і до списку «регіоналів» тебе не візьмуть. Давай негайно цілуй йому сідницю! Поводиш себе як Шеваль'є, а в команді потрібні шестірки. До речі, я тут виявив ще дві-три знакові дупи, які треба облизувати вдвічі старанніше, бо перестануть пускати до тіла». І знаєте, що мені відповідає цей негідник? Каже: «Не можу!» Я ледь не захлиснувся від злості. До того він прочитав мені з півсотні лекцій на тему: «слідувати за грошима», що нічого не буває без грошей, що полюби гроші, якщо хочеш щоб вони полюбили тебе, що гроші універсальний критерій. І тут він каже «не можу!». А я так мріяв продати його в депутати регіоналам…

Цікаво, що до цього він сам вважав, що здатен на все заради грошей. А тут виявляється, що почуття власної значущості йому дорожче. Підкреслю, мова йшла зовсім не за те, щоб якось особливо принижуватися, просто трохи притримати гонор. Тоді я ще не міг процитувати йому Пєлєвіна (останній роман видали значно пізніше): «В тебе, дружок, лише дві можливості - бути клоуном у підарасів або підарасом у клоунів».

Суть в тому, любі друзі, що навіть гроші, попри розповсюджене уявлення, не така вже й сильна мотивація. Катастрофічно рідко зустрічаються люди, які по-справжньому готові вбиватися заради прибутку.

«Небесну твердь розстріляно з дахів бажанням нестерпимої жаги» писав поет, застосовуючи головний поетичний інструмент - гіперболу. «Бажання нестерпимої жаги» така сама рідкість, як мільйонери або як сексуальні маніяки. Більшість людей доволі легко сублімують свій статевий потяг. На жаль, не в мистецтво, не в революцію, а в комп'ютери і мобілки.

Хоча в Україні не важко реалізувати будь-які сексуальні фантазії в необмеженій кількості. Зазвичай буяння юнацьких гормонів обмежується «млявим коітусом» зрідка і між іншим. Жага таки стерпна.

Інстинкт самозбереження актуалізується при несподіваній загрозі, тривала загроза його вгамовує. Наркоманів та алкоголіків більше, ніж фізкультурників. Більшості людей в облом дбати за власне здоров'я.

Один здібний менеджер казав мені: я здатен організувати що завгодно і з чого завгодно витягти гроші. Я мрію заробляти на тому, що мені справді хочеться , за що не жалко ковбаситися. Одна проблема: мені нічого сильно не хочеться. Не можу знайти, чому б пожертвувати «квітами власної селезінки».

Пошук сенсу - це пошук «бажання нестерпимої жаги». Проте бажання знаходять нас, а не ми бажання. Для прикладу, ті люди які власними бажаннями змінювали світ, - не бажали того. Пророк Мухаммад відчував біль, коли янгол надиктовував йому Коран. Він був примушений до пророцтва. Христос осліпив Павла. "Іди за мною!" - наказує Христос Андрієві і всім, хто був після.

А якщо нас не вибирають? Якщо бажання оминають нас? І лише іноді душевний сум тихо кличе нас «до неба, там, де схід світає, а над водою, мов луна, невнятна назва пролунає»…

Треба згадати, що «Ні» ми всі вимовляємо однаково, а «так» - по-різному. «Ні» російською звучить «нет», англійською «no», «nein» німецькою, «no» - іспанською, «non» - французькою, «no» - італійською, «nao» - португальською, «nej» - шведською.

«Так» - перекладається «yes», «si», «ja», «ui», «ma», «sim», «jo», «да».

Це означає що заперечувати ми почали раніше, ніж стверджувати. Небажання чіткі, однозначні і сильні. Бажання зазвичай мляві, розпливчасті, сумнівні. «Свобода – суть негативний атрибут краси душі», - казав Гегель, маючи на увазі, що свобода – це, перш за все, свобода відмови.

Ми здатні будувати власну особистість навколо небажання, відмови, заперечення.

«Так» - це золотий дах, який з'являється над нами тоді, коли наші «ні» - зведені навколо нас, як кам'яні стіни. «Геть!» краще мобілізує маси, ніж «давай!». Боязнь бідності більша за бажання багатства і краще змушує нас працювати на буржуїв.

Великі бажання, сенс життя, сильні захоплення - майже недосяжні для більшості з нас, це скарби розкидані на шляху. І наштовхнутися на них можна тільки по дорозі. По дорозі відмови, на шляху заперечення.

Навіщо мені потрібні усі ці розважання? Щоб заспокоїти себе, стосовно лажі з Януковичем. Навіщо вони потрібні Вам? - я не знаю…