Якось я мав можливість довго спілкуватися з самим Віктором Федоровичем Януковичем і був вражений глибиною його душі. Втім, за це - іншим разом, а зараз - за душевні глибини приятеля, який мене до того Януковича затягнув.
Був початок 2005 року. Янукович потерпів нищівну поразку, а я люблю спілкуватися з начальниками, яких щойно потурили. У них відбувається просвітлення, відкриваються чакри - приходь і досліджуй їх голими руками, якщо ти справжній націонал-фрейдист. Тому я згодився.
«Давай візьмемо у них грошей на опозиційний проект «Янукович forever», з переляку може й дасть» - сказав мій приятель, видатний буржуй і політичний романтик сучасності, імені якого я не називатиму, щоб не зашкодити його бізнесу. Окрім того, я теж не проти «защищать обезьян до последнего англічаніна». І от ми відвідуємо Януковича перший раз, другий, третій… Між іншим, справді ви
...
Читать дальше »